"Мова - це не зіпсований черевик"
Я не знав, що тоді робити – сміятися з такого ідіотизму чи плакати. Посміявся трохи, а потім подав на них до суду", – розповідає 50-річний киянин Володимир Богайчук про те, як він вирішив відстояти свої права на українську мову.
Два роки тому Володимир купив новеньку "Таврію". Душа співала, коли сідав за кермо. Настрій зіпсувало тільки те, що в торговельному центрі не мали інструкції до автомобіля українською мовою. Він звернувся з листом до запорізького "Авто-ЗАЗу" надати йому таку інструкцію. Минув місяць. Щасливий власник авто вже стер першу гуму на шинах, але відповідь так і не надійшла. Тоді він написав ще одного листа. І нарешті отримав у фірмовому конверті записку на два абзаци, де.містилася, як вважає Богайчук, просто смішна за своєю абсурдністю фраза: "Вказані у листі документи "руководство" та "сервисная книга" містять технічну інформацію, що є складною в перекладі українською мовою".
Тепер Богайчук у суді вимагає компенсацію від заводу "АвтоЗАЗ", який не забезпечив його україномовною інструкцією до "Таврії".
– А як іще їм пояснити, що українська мова повноцінна, і нею можна перекласти яку завгодно інформацію? — говорить Богайчук.
Викочуючи свою червону "Таврію" з кооперативного гаража, він жартує:
– Просто, як пожежна машина.
Сідаємо в неї і їдемо Академмістечком - масивом у Святошинському районі Києва, де свого часу давали квартири переважно науковцям. Богайчук мешкає поряд.
Ми припаркувалися біля придорожнього кафе і продовжили розмову за чашкою кави. Офіціант, який обслуговував нас, розмовляв російською.
– Просто я таким офіціантам не даю чайових,
– каже Богайчук. – Нашому сервісу навіть до голови не приходить, що існує цивілізоване правило – обслуговувати клієнта його мовою. Це вияв поваги. От Гельмут Коль (колишній канцлер Німеччини – «Газета по-українськи» ) казав: "Якщо я продаю, то буду розмовляти з вами будь-якою мовою. А якщо я купую, то прошу звертатися до мене німецькою".
Заради мови Богайчук навіть шлюбом пожертвував. Це було наприкінці 70-х. Його перша дружина забороняла йому спілкуватися з її друзями українською. Через два місяці подружжя розпалося. Сьогодні Володимир одружений утретє, від другого шлюбу має двох дітей. Конфлікти через мову не виникають.
Мовної дискримінації вперше в житті він зазнав від учителя в райцентрі Андрушівка, що на Житомирщині. Випадковий збіг: педагог викладав саме автомобільну справу.
– То був відставний майор, – каже Богайчук. – Він розповідав дітям, що українська мова - це якийсь недолугий варіант російської. Коли завгосп зробив йому зауваження, цей бовдур його обматюкав, у присутності учнів.
Невдовзі той майор перестав працювати у школі. Але, як каже Богайчук, не через приниження мови, а через матюки. Мову в СРСР, на його думку, захистити було неможливо. Хіба що розмовляти нею самому. Він продовжував спілкуватися рідною мовою і коли прийшов на роботу після закінчення київського політеху. Тоді говорити українською у виробничому колективі було ледь не дисидентством.
– Ця політика так закомплексувала українців, що вони й через 15 років незалежності соромляться своєї мови, — вважає Богайчук і радить відстоювати свої мовні права.
Сам він захищає їх у суді. Києво-Святошинський районний суд Київської області звернувся до Інституту психології АПН імені Костюка з проханням оцінити моральні збитки, яких, за наполяганням позивача, той зазнав. Фахівці інституту матеріальний еквівалент таких збитків визначили у 252 700 грн.
– Мова - це не зіпсований черевик і не гнилі яблука, – каже Богайчук. – Тому й така висока оцінка моральних втрат.
СУДИ двох інстанцій відмовили Володимирові Богайчуку в позові. Він звернувся до Верховного Суду України. Тепер його справа в черзі на розгляд. Якщо Верховний Суд не захистить мовні права Богайчука, то він збирається дійти до Європейського суду з прав людини.
Богайчук розповідає, що недавно хтось із його знайомих купив японський автомобіль "Нісан" й отримав інструкцію українською. Виявляється, японці, на відміну від запоріжців, уміють перекладати технічні терміни нашою мовою.
Опубліковано 12.01.06 на сайті "На сторожі" http://nastorozhi.vox.com.ua/