Камо грядешi, Русь? - спитали б у XI столітті.
 На тихі води, на ясні зорі? - засумнівалися б в XVII-му.
 Куди йдеш, страднице-нене? - страждали б у XIX-XX століттях.
 Куди несе тебе, Україно? - час запитати в XXI-му.

"Коли у нації нема вождів, Її вождем стають поети, - так колись сказав Є. Маланюк. Може пора озватися й прозаїкам, тобто тим, хто просто розмовляють...

Божих заповідей лише десять. А як важко їх запам'ятати, а ще важче виконувати!..
Може, для наших простих правил знайтися місце на носі кожного українця?

Нумо публічно користуватися власним розумом!

... і чужому научайтесь,
й своїх не цурайтесь!
Чи знаєте Ви, що першим політичним в'язнем Петропавлівської кріпості в новозбудованій столиці Російської імперії Санкт-Петербурзі був українець? Читайте про це та інше...

Що робити із "живучими ветеранами"?
Це добре чи погано, що вони живучі?

Інколи дуже цікаві, особливо за чужими. 
Та не завжди можна почути, якщо нема щілини...

"минають дні, минають ночі..." 
А пил час від часу варто стирати.

 

 

І відступає туга з перед серця,
І щастя молить: "Зупинися, мить!"
І варто жить, і прагнути безсмертя,
Коли є смерть, яку не підкупить.

 

Пишіть листи дрібним почерком. Листоноша доставить їх за адресою

Так вигукують театрали, яким дуже кортить побачити, хто написав п'єсу. Про всяк випадок обмежимося силуетом, щоб не побили.