Прочитавши у дитинстві Кобзаря, на все життя “захворів” на “український буржуазний націоналізм”. Був близьким до дисидентського руху, зазнав переслідувань за свої переконання. »»»
Минає рік за роком, а українська мова- тепер уже державна –так само почувається пасербницею в своїй родині, упослідженою на теренах, де вона утворилась. »»»
'Изредка Карась… рассказывал, какой нехороший украинский язык.” - Какой он украинский?- сипел Мышлаевский. – Никогда на таком языке никакой дьявол не говорил. Это его… Винниченко выдумал… Подозрительная личность этот Винниченко... »»»
Взагалі, відповісти на це запитання – це поставити собі десятки інших питань, кожне з яких можна розбити ще на десятки. І знову подовжувати таку операцію, поки дрібненькі ручаї питаннячок не щезнуть у незліченних клітинах сірої речовини, і новітній Гегель не прийде до висновку, який нагадує відповідь нетверезого лектора з популярного в минулу епоху фільму “Карнавальна ніч” на запитання “чи є життя на Марсі?”. До речі, справжня відповідь, випущена радянською цензурою, гласила: “І на Марсі також немає!” »»»
… тож викрешем вогню, та закурим люльку, не журися! – так продовжується рядок винесений у заголовок. Бо в які луги або й хащі не закидає людину життя, завжди десь поруч знайдеться той, хто озветься і не тільки озветься… »»»
Своїм маніфестом від 16 травня 1722 року російський цар Петро I створив “Малоросійську Колегію”, не довіряючи 76-річному українському гетьману Івану Скоропадському, якого вважав “мазепинцем”. До складу Колегії входили шість московський штаб-офіцерів із розквартированих в Україні військ, а очолював її президент-бригадир Степан Вельямінов. Не зважаючи на образу й заперечення гетьмана І. Скоропадського проти московської задумки, Петро I визнав за можливе заявити, що її створено “не для чого іншого, як тільки для того, щоб український народ ніхто не кривдив, ні неправими судами, ні зловживаннями старшин”. »»»
Взагалі, відповісти на це запитання – це поставити собі десятки інших питань, кожне з яких можна розбити ще на десятки. І знову подовжувати таку операцію, поки дрібненькі ручаї питаннячок не щезнуть у незліченних клітинах сірої речовини, і новітній Гегель не прийде до висновку, який нагадує відповідь нетверезого лектора з популярного в минулу епоху фільму “Карнавальна ніч” на запитання “чи є життя на Марсі?”. До речі, справжня відповідь, випущена радянською цензурою, гласила: “І на Марсі також немає!” 
… тож викрешем вогню,
Своїм маніфестом від 16 травня 1722 року російський цар Петро I створив “Малоросійську Колегію”, не довіряючи 76-річному українському гетьману Івану Скоропадському, якого вважав “мазепинцем”. До складу Колегії входили шість московський штаб-офіцерів із розквартированих в Україні військ, а очолював її президент-бригадир Степан Вельямінов. Не зважаючи на образу й заперечення гетьмана І. Скоропадського проти московської задумки, Петро I визнав за можливе заявити, що її створено “не для чого іншого, як тільки для того, щоб український народ ніхто не кривдив, ні неправими судами, ні зловживаннями старшин”.