Ця суперечка, навіть якщо не брати до уваги петровських і єкатерининських часів, триває вже два століття. Предмет її – українська мова, суб'єктами є дві групи людей, дві спільноти дуже, не дуже і зовсім не вчених людей, політиків, спекулянтів, попів, генералів в еполетах і сержантів надстрокової служби, поетів, повій, невігласів, навіть клієнтів Кирилівського шпиталю. Обидві групи, попринеминучу зміну поколінь, завзято боронять свій погляд на предмет вічної суперечки, вдаються до вбивчих характеристик другої групи, наводять найдоказовіші аргументи на користь своїх переконань, захищають неспростовні дисертації й видають грубезні фоліанти – але ніяк не можуть переконати опонентів у виключно своїй правоті. »»»
Давно відомо, що методом покращення пам’яті є зарубки на носі. Ніс при такому використанні стає неабияким знаряддям, своєрідним пультом управління оперативною пам’яттю. Якщо ви серйозно стурбовані ситуацією в мовній сфері, знехтуйте несерйозним тоном “зарубок” і спробуйте діяти просто, дешево і … не сердито. Це буде справді дешево, але надійно. Постійно, послідовно і принципово створюйте навколо себе українське мовне середовище. »»»
Блиц-опрос: "...редакция спросила у представителей разных национально-культурных обществ Украины: " Какие положения Всеобщей декларации прав человека являются наиболее важными для вашего этноса?" »»»
Оце читаю вас і думаю... Чому це ви постійно перекладаєте вину на когось і шукаєте ворогів десь там, а не в самих собі? Ви маєте такий скарб, як незалежність — тож працюйте... »»»
Образ високоморального, свідомого своєї гідності й стриманої мужності українського народу, явлені всьому світові під час Помаранчевої революції, не давав і не дає й сьогодні спокою московській еліті як виклик усталеним поняттям про вторинність українства, штучність української державності, провінційності української культури. З цього приводу з'явилося багато статей в інтернеті. Однією з найхарактерніших є публікація московського науковця О.Неменського, „Недоукраинцьі" или новый народ?" або вона ж „Есть ли альтернатива для „недоукраицев"?" Це, фактично, проект розколу України московського „україніста" О.Неменського. »»»
Українська мова споконвіку була однією з найгарніших та наймелодійніших світу. Безліч епітетів можна підібрати для характеристики нашої державної мови. Але, навіть якщо всі характеристики мови зіллються в один чудовий відгук про неї, це навряд змінить ситуацію, що склалась по відношенню до української мови в Україні. »»»
Ця суперечка, навіть якщо не брати до уваги петровських і єкатерининських часів, триває вже два століття. Предмет її – українська мова, суб'єктами є дві групи людей, дві спільноти дуже, не дуже і зовсім не вчених людей, політиків, спекулянтів, попів, генералів в еполетах і сержантів надстрокової служби, поетів, повій, невігласів, навіть клієнтів Кирилівського шпиталю. Обидві групи, попринеминучу зміну поколінь, завзято боронять свій погляд на предмет вічної суперечки, вдаються до вбивчих характеристик другої групи, наводять найдоказовіші аргументи на користь своїх переконань, захищають неспростовні дисертації й видають грубезні фоліанти – але ніяк не можуть переконати опонентів у виключно своїй правоті. 
Давно відомо, що методом покращення пам’яті є зарубки на носі. Ніс при такому використанні стає неабияким знаряддям, своєрідним пультом управління оперативною пам’яттю. 
Блиц-опрос: "...редакция спросила у представителей разных национально-культурных обществ Украины: " Какие положения Всеобщей декларации прав человека являются наиболее важными для вашего этноса?"