Особливу роль у консолідації сучасної російської держави, тобто цементуванні суспільства й формуванні російської політичної нації XXI ст., відіграє мова титульного етносу, етнічних росіян. Прийнято закон про державну мову Росії. Треба сказати, що в країні функціонує закон 1991 р., тобто прийнятий на два роки пізніше, ніж аналогічний закон України (Української РСР), «Про мови народів Російської Федерації». Але законодавець, усвідомивши значення мови для державотворення, вирішив зміцнити позиції мови етносу-носія державності. »»»
Церква Пречистої Діви Марії у селі Вікняни Тлумацького району Івано-Франківської області, яка нещодавно відсвяткувала своє перше сторіччя, чимало бачила і пережила на своєму віку: і драм людських, і суспільних трагедій (чого варті лише дві світові війни), і радостей сільської громади та величі, як і, на жаль, ницості духу людського. А ще як мовчазний свідок учорашньої епохи ховає у своїх думах її невимовні тайни. І, зокрема, ті, що стосуються героїчної та водночас трагічної сторінки нашої історії - народно-визвольного руху 40-50-х років 20 століття. »»»
«Самим своїм фактом Конотопська битва руйнувала міф про споконвічну дружбу між російським та українським народами, міф про одностайність українського народу в підтримці Переяславської ради 1654 року, міф про загальнонародне прагнення до «воссоєдінєнія»... Нагадувала російським великодержавним шовіністам про найбільшу в Європі воєнну поразку, і поразку саме від українців». »»»
Як бути толерантним? ...чим більше людина знає мов, тим більше вона хоче вивчити ще й українську – щоб почувати себе толерантною, прийнятною в цьому суспільстві. »»»
Спекотний серпневий полудень 1750 року. Київський генерал-губернатор Леонтьєв підписує наказ про арешт миргородського полковника Василя Капніста. Вищому офіцерові Гетьманщини ставиться в провину не багато, не мало — організація замаху на гетьмана і спроба державного перевороту. Війська спішно висуваються до південних кордонів імперії. У повітрі пахне зрадою, хтось говорить про велику війну... »»»
202 роки тому на Соловках помер син Сумщини Петро Калнишевський. Страдницька доля останнього кошового Запорозької Січі Петра Івановича Калнишевського є одним із найяскравіших прикладів історичної несправедливості, яка багато віків тяжіла над нашим народом. Цікаво, що Калнише-вський - єдина в історії України відома особа, життя якої припадає на три століття: народився в XVII, діяв протягом XVIII, а помер у XIX ст. »»»